Ставлення до гомо-і бісексуальності зали- шається швидше негативним.
63% учасників опитування журналу Psychologies не визнають за членами своєї сім'ї права на одностатеву прихильність, 61% не сприймає бісексуальності родича.
У різні епохи суспільство ставилося до гомосексуалізму з різним ступенем лояльності, але він ніколи не був і не міг стати основною формою сексуальності. Перш за все тому, що не веде до народження дітей і шкодить інституту традиційного шлюбу. Можливо, саме тому чоловіки менш лояльні: лише 21% з них (як і 39% жінок) не вважають гомосексуалізм негожим.
Одне з найбільш відвертих зізнань учасників опитування звучало так: «Мій родич - гей. До кінця не можу прийняти цього. Мені б не хотілося, щоб він приходив до нас у гості, бо в мене підростає син».
Гомосексуалізм в нашій країні ще довго залишиться засуджуваним явищем - занадто багато років він був кримінально караним злочином. Одностатева любов мимоволі сприймається як щось принизливе, брудне, пов'язане з тюремним минулим, яке хочеться забути.
Крім того, розмірковуючи про ставлення до гомосексуалізму, ми проектуємо цю ситуацію на своїх дітей. Як ми поступимо, якщо одного разу наш син чи дочка повідомить, що він (вона) - гей чи лесбіянка?
Така ситуація лякає. Партнер нашої дитини може бути прекрасною, розумною, витонченою людиною, але одностатева любов означає серйозний ризик того, що у нас ніколи не буде онуків. І цей факт викликає різко негативне ставлення до гомосексуальності. Її табуйованості - спосіб витіснити зі свідомості думки про те, що наш рід може припинитися.
Бісексуальність багатьох спантеличує.
10% чоловіків і жінок взагалі не змогли сказати, як би вони поставилися до того факту, що хтось із членів їх родини має одночасно гетеро-і гомосексуальні стосунки.
Кожен з нас від народження бісексуальний. І лише дорослішаючи, ми «вибираємо» свою стать. Коли ж чоловік зраджує з чоловіком, а жінка з жінкою, то ошукані подружжя часто бачать причину в своїй неповноцінності, вони відчувають себе ураженими і дуже страждають.
Форум 
Календарь
